Щоденна і кропітка праця тих, хто вчить іспанську
Признайтеся собі чесно, як часто ви займаєтеся самостійно?
Оволодіння #іспанською мовою - це ЩОДЕННА і КРОПІТКА ПРАЦЯ!
Признайтеся собі чесно, як часто ви займаєтеся самостійно?
Одне діло, що ви займаєтеся зі мною 2-3 рази в тиждень, а інше - коли щоденно ви самостійно, без нагадувань, сідаєте за
навчання хоча б на годинку.
Знаю, що мало хто так робить. Бо це відразу видно, тобто чути, коли ви приходите на заняття. І всі ви знаєте і сто разів чули, що "в основі освіти лежить самоосвіта", іншими словами "оволодіння мовою - це повністю ваша відповідальність". Я лише для того, щоб пояснити вам нюанси, полегшити запам'ятовування лексики, створити вам асоціації як мовні, так і емоційні.
Дозвольте пояснити, як відбувається вивчення мови.
- Мама зі своїм немовлям розмовляє задовго до того, як воно народиться - це стадія, коли ви пасивно чуєте іспанську, звикаєте до звуків і вона починає вам просто подобатись.
- Немовля народжується вже із звичкою чути знайомі їй звуки та мелодику - це стадія, коли ви вже чітко знаєте, що мова вам подобається і зароджується бажання її чути частіше, ви вже виокремлюєте її з-поміж інших мов.
- Немовля починає наслідувати звуки - ви також пробуєте "мугикати" підспівуючи по-іспанськи і це вас захоплює, з'являється бажання знати більше.
- Мама не перестає втомлюватися говорити, зауважте, немовля теж, і вони говорять, співають, процес стає все цікавішим і цікавішим, немовля вже починає повторювати правильно-неправильно-перекручено окремі слова.
Це триває до того моменту, як дитина піде до школи. Жодних правил, жодної граматики. Говорить та й все, навіть не знає, звідки воно взялося. А це - щоденна праця.
Це стадія, коли ви також вже маєте знання окремих слів, але не можете їх скласти до купи, щось перекручуєте, щось не вимовляєте, але вже щось знаєте-вчите-говорите (процес безперервний). - І от дитина йде в школу, її мова стає на рейси правил і поступово виправляється. Цей процес повільний, мало відчутний для дитини, важкий, подекуди не цікавий та нудний, бо ж "я і так говорю, шо ше треба?".
А каркас мови освоїти треба! (або ж залишитесь на рівні першокласника)...
Так відбувається у дітей, але у нас, як людей дорослих, ці всі процеси пришвидшуються. Хтось самостійно пробує вивчати мову слухаючи пісні (не вникаючи в каркас мови), хтось - по підручнику (не слухаючи живої мови), а хтось звертається до вчителя-наставника, який покаже, порадить, скерує, виправить.
І кожному, хто стикається з чимось новим потрібен хтось, хто вже пройшов цей шлях - потрібна МАМА, яка буде наставляти свою ДИТИНУ, виправляти по 100 раз на день, мовляв, не ХІОЛЕТОВИЙ, а ФІОЛЕТОВИЙ, не КАШПЕТКИ, а ШКАРПЕТКИ, не ЛИБА, а РИБА.
А хто ще це буде робити, як не МАМА? (Чужі люди не виправляють).
Тому коли ви заявляєте, що хочете знати мову досконало, то будьте добрі, вчіться щоденно, не говоріть рідною, говоріть іноземною, оточіть себе нею, побудьте трішки в стадії ембріону, коли ви будете просто слухати, мугикайте, знайдіть собі маму, вчіть каркас та слова, говоріть!
А досконалість відточують лише найбільш наполегливі та віддані своїй мрії!
Будьте наполегливими! Йдіть за своєю мрією!